Я знала, шо таке буває, але аж так явно... На виборчому окрузі 167 мені дали бюлетень без паспорта. Моїй сестрі дали 2 бюлетня, а сусідку члени ДВК переконували не голосувати за Тигипка. Це все за 5 хв, уявляю скільки порушень було за день....

Тиждень не читала френд-стрічки, майже не вмикала аську, не телефонувала друзям... Зараз зацікавилась політикою, ну і трохи працюю в тій сфері з 1 грудня. Дуже багато роботи, бо радіо залишати не хочу... Лягаю спати в 1-2 ночі, стаю в 5 ранку:)
Але в мене повно сили, кльовий настрій, хочеться придумувати щось нове і працювати)) Втома не відчувається взагалі) Це нормально? В когось таке бувало? Цікаво, коли ж сядуть батерейки..:)

Святкуємо нині День радійника, телевізійника, зв'язківця. Хоч насправді, може, й не будемо святкувати.. Не хочеться шось гучне організовувати. Але якось так нині... Згадую перший рік роботи тут, все здавалось якимось магічним. Зараз все буденно, тому дуже хочу чогось нового - працювати на ТБ. Але це радіо я люблю. Дехто живе вдома, я живу тут, інколи сиджу на студії по 18 годин)) За 4 роки мого перебування на УХ, я познайомилась з цікавими людьми, знайшла нових друзів, які стали майже рідними. За ті роки було багато щасливих хвилин, смішних трафунків, студійних пригод)))

Між іншим, за нами можна підглядати
http://www.uhradio.com.ua/interactive/

Якось так дивно, одразу кілька видань захотіли надрукувати мої оповідання))
В листопаді можна читати "Пхай його, Юрцю, пхай!!!" в літературно-художньому журналі "Дніпро". Що буде потім - повідомлятиму;))
В якихось попередніх постах дехто питав, де мене можна читати, то даю трохи лінків

http://gak.com.ua/authors/1867
http://maysterni.com/user.php?id=3089
http://sevama.uaforums.net/--vf220.html

І ніхто мене не примусить це зробити))

Ним хворіла і я.. Трохи написала. Може це когось вбереже.  http://t-pravda.te.ua/news/1808/

Сьогодні перший день я не на ефірі:)))))))))))
почуваюсь віііііііііільнооооооооююююююююююю!!! І тушусь-тішусь-тішусь))
а хтось мріє про цю роботу....

Рилася вчора в смітнику))) Хтось викинув велику торбу книжок.. Була шокована.. переважно то були детективи, я такого не читаю.. Тому нарила собі Карнегі, Шарлотту Бронте, Кінга і Едгара Аллана По))

Друзі зараз в Тернополі. Через тижнів два вони будуть такими))

переважно то дівчатка




 Дзвоніть сюди 063 34 22 33 7

Булисьмо в Карпатах. Підкорили Хом'як, Синяк, м. Горган. Пройшла маршрут в китайських кедах (які файно то витримали) і рожевих шортах, які майже не забруднились)) зара багато хто йойкне... але ж то я)) І не тре мене звинувачувати в надмірній гламурності;))
Мої ноги не так добре пережили похід, як лахи.. ше на Хом'яку розтягнула сухожилля, чи шо.. На ногу просто не могла нормально стати 2 дні, десь біля коліна страшно боліло і пекло.. Тому йшли довше, ніж то мало бути... Думала, шо тре буде якийсь вертоліт викликати, шоб мене звідти зняли, але якось воно обійшлось.. Андрій трохи наслухався мого ниття, ойкій, і ахів(правда навіть не матюкався))))))
Дуже вразив ліс при підйомі на Хом'як... Каміння поросле мохом так, ніби там взагалі не кам'яні брили, а пухова ковдра.. Мох так нависав над брилами, що здавалось у тих нірках можна побачити якесь підземне царство. А такі гриби я бачила тільки на картинках... Інколи стояла над якимось чудом по кілька хвилин і милувалась з відкритим ротом)) Просто казкові там ліси...
Кажуть, шо перший день того маршруту важкий, а далі - халява... Мені важко сказати, як би було із здоровою ногою, але думаю, шо найважчий день - другий.. Ну і третій день цікавий.. Десь за перевалом (коли спустились вже з хребта) зустріли 2 туристів, які порадили нам в Яремче йти по іншій дорозі. Вони також йшли туди і запевнили, шо ти м шляхом буде швидше. Вернулись до перевалу і пішли на право (201й казав йти на ліво))). Думаю, то не було швидше.. бо таки вийшла якась петля. Вийшли всеодно на 201 маршрут, яким дочалапали до Яремче. Прибігли на станцію о 17.45, і впритик встигли на Київський автобус, який і довіз нас до Тернополя.


То я йду ше така бадьора з Татарова... Далі вираз обличчя зміниться



Ну подумаєш... камінчики
Хом'ячок

Наплічники залишили в якоїсь вчительки з групою дітей. На тому підйомі, та ше й з 20 кг за спиною, можна просто забитись)
йой.. зара гепну))

там буду жити на пенсії))

Хребетик

Люди, хтось має може "Елементарну теорію музики", в електронному вигляді, або книзю)) (бажано українською)? Я ото сказилась на старість)) - вчусь грати на гітарі)))

є такі людиська, яких завжди рада бачити... тут фотки деяких друзяк то ми після виступу Вертепу

сестри Соліляк
  Ксеня і Віталік, вони ж Називний Відмінок
радійники.. колишні і теперішні
  хіхіхі.. і Андрій

Ше м такого не мала)) було вчора нічне інтерв'ю з Валентиною Семенюк. Забули мене пропередити про ефір, то я пригнала на ту балачку з лісу, як Омелько з конопель)) Інколи думаю, шо про радійне життя тре колись комедію зняти, не зле вийде))
А ше, нарешті закинула хоч кудись свою відеопоезію  "Коли я стану мавкою" http://vkontakte.ru/video5201323_111470696. Музичний супровід - АтмАсфера.

Я виключу світло, розслаблю долоні,

Підніму я дуло до ніжної скроні,

І ніч зарегоче, і гратимуть тіні,

Горітимуть всі речі нетлінні.

 

Твій подив застигне обличчям конвульсій,

Життя дотліватиме у рванім пульсі...

І свічка заплаче від страху згоріти.

Він гляне у небо, побачить: в горі ти..

 

А вітер губитиме мудрі цитати…

Ти сядь, тихо будь. Цить! Та – ти!

Там.. чуєш? Дощ тарабанить по шибі.

Ти вмреш за це «дякую», чиєсь «спасибі»?

 

Усі запитання стають риторичними,

Він в тебе в руці, а тут - ніч і ми.

Своїм безголоссям тиша співатиме,

Думки позникають в полум’ї фатуму.

Не втрималась.. робила сьогодні програму  "Літературні посиденьки" і розповіла там трохи про молодого талановитого автора (і кьового товариша) Максима Кідрука, він же ironmaxxx, та його "Мексиканські хроніки". Уривок з "хронік" можна побачити у літ журналі "Дніпро".  Прочитала цю книжку вже давно, але ніяк не могла написати свою думку))
Коли Макс скинув "хроніки", то в мене саме гигнув ноут, я роздрукувала на роботі кілька десятків сторінок і вночі вирішила глянути. Прочитала все з дикою швидкістю і розізлилась на себе, шо не друканула більше.. Посеред ночі написала Максу смс, бо просто не могла дочекати наступного дня, аби сказати про те, яка крута книженція вийшла)) Було трохи дрібних недоліків: в тексті траплялись русизми, і, як на мене, було спочатку якось забагато розповіді про мрію, але це - дурниці, бо "Хроніки" мене вразили, як і сам Макс)))