charmed_zb

Від деяких людей я б позабирала мобільні телефони, або – свій би викинула… Як то у пісні Скрябіна «Нарешті Бог почув мене і хтось вкрав мій мобільний». Ото часом собі думаю, що мобільні телефони створили, а користуватись – не навчили. Через те й буває, часом телефонують – чи треба , чи не треба: запитати як справи і що нового сталося. І нічого, якщо це дзвонить хтось із близьких раз у тиждень, але ж ні, - колеги по роботі, знайомі, малознайомі, та ще й по кілька разів на день. Може пороблено?
Часом вимикаю звук і кладу телефон далеко. Потім таки мене добиваються і я таки беру слухавку і мені кажуть, чого не відповідаєш, тримай телефон біля себе, нашо тобі мобільний? А й справді, нашо мені мобільний?
В мого друга якось не стало мобільного, зламався, чи вкрали, не пригадаю... То він кілька місяців був без телефона – просто не хотів купувати(і якось обходився), а потім – родичі таки подарували. Знаєте, захоплююсь тими диваками, які не використовують мобільних, сама мрію про це.
Ні, ви не подумайте, в мене не якась манія-фобія, якщо телефонують у справі і говорять стисло – супер, але якшо людина сама не знає чого хоче… - вбиває. І головне – є ж можливість написати листа, смс.. але ж ні – треба дзвонити, навіть в 8 ранку, чи 11 вечора – і байдуже, чи ти спиш, чи душ приймаєш, пишеш, читаєш, чи сексом займаєшся…
Найгірше, коли такими дзвониками дістають люди, яких ти любиш, і, ніби, позитивно ставишся.. але поважати чиюсь приватність ті люди чомусь не хочуть…
Мій шеф на радіо телефонує мені вкрай рідко, раз на тиждень, або на два.. - якшо треба сказати шось важливе, домовитись про зустріч.. В іншому разі – він просто скидає СМС, або пише на електронку. І це дуже круто!
Звичку набридати дзвінками мала моя мама. Я звичайно розумію, шо то рідна людина, вона турбується про мене і т.д, але бувало, вона по 10 разів на день мені телефонувала, питала шось неважливе, просила шось там зробити (Погоду подивитись в неті 3 рази на день). Я їй пробувала пояснити, не відповідала на дзвінки – вона ображалась… А зараз я не знаю шо сталось, але мама дзвонить рідко, говорить стисло, пише мені СМС і вчиться користуватись електронкою.

Якщо ми з кимось реалізуємо якийсь проект, працюємо, вирішуємо якесь питання, то намагаюсь дзвонити якомога рідше, або – раз на день, або два, або не дзвонити взагалі. . А нашо когось діставати дзвінками, якшо можна написати в скайп, на пошту, скинути СМС.. Якщо ж телефоную, то заздалегідь продумую, шо я хочу сказати- вирішити, чітко і ланонічно висловлюю думку, шоб не забирати в співрозмовника багато часу.

Часто буває, що людина телефонує не тому, що хоче шось там вирішити, а просто тому, шоб поля лякати. Знаю таких людей, які в прямому розумінні ходять весь день з трубкою біля вуха, годинами з кимось говорять. Кльово, якщо ці люди знаходять собі співрозмовників, які також люблять поля лякати «ніпрошо», а якшо вони намагаються вести довгі безцільні розмови з тим, хто цінує свій час, або не любить балакати по мобільному, або.. Біда в тому, що ми переконані – всі мають думати так, як ми самі, мати такі самі цінності і переконання, бо вони єдині правильні. Варто інколи думати не тільки проте, шо нам самим треба (подзвонити), а й про інших (чи не буду я заважати своїм дзвінком)…

все рідше буваю тут, частіше - там http://www.facebook.com/profile.php?id=1359463621. - стукайте
Якшо шо, то свіжі оповідання про Трубачів з Підгорбиків
Вжарити по яйцю?

А гімно хай смердить
А ше три віршики

Сподні (кактус стояти не буде)

Тікала зі Сибіру

Чорні вдови

 Цілий день мені смердить гімном. Зранку виявила, шо якась гімняшка приліпилася мені до капця) де я то добро знайшла...
Кажуть, тепер мають привалити великі гроші))

Вночі селом блукають чорні вдови.
Ну і як мало ще - напийся мої крови.
І стань сліпим навік,
І будь одним з калік.

Із року врік тут носять темні шати,
І як говорить хтось, то ліпше помовчати,
Бо тут якась чума,
Чому ніхто не зна.

Вночі селом літають дикі сови..
І дзвін мовчить – це дуже тимчасово.
І навіть вітер стих,
Не будь одним із них

Скажені пси розриють свіжу землю,
І неспокійним вам серця в руці защемлю.
Ти хоч на місяць вий,
Шкодуй, що ще живий.

Вночі селом блукають чорні вдови…
Всі інші снять собі щось кольорове.
Хтось серце твоє їв…
Тікай із цих країв.

Про святкування насвітлішого і найвеличнішого свята - Великодня говоримо із знаною в Тернополі  поетесою, головним редактором "УХРАДІО" та інтернет-газети "Погляд" Зоряною Биндас. 

 Бувають дні, коли шляк трафляє через трібні (чи не дуже) прохання. Той просить пісню в ефір запхати, бо то співає його знайомий, той - допомогти написати офіційний лист, той - розібратись з премудростями сайту, ще хтось - знайти роботу, вибрати штани, організувати ефір, написати про нього, заповнити якусь анкету, допомогти з запитаннями на інтервю, зліпити програму, записати синхрон, шось в когось забрати, комусь передати, до когось подзвонити шось запитати......
Нє, ну навіть кльово часом комусь помогти, але коли тратиш на те все часу більше, ніж на свої справи%) Річ зовсім не у людях (хоч часом здається, ну нашо братись за шось, як не годен доробити? шоби потім когось просити "поможи мені?"), а у мені. І потім я зла на всіх, зла на себе, по потратила купу часу.. Тре вчитись ввічливо відмовляти:)
А ще помітила, коли працюю вдома, то встигаю за 1.5 години закинути на сайт з десяток новин, зробити новини на радіо і ще й огляд преси в додачу. Просто ніхто не відволікає:)

дуже симпатичний мені google chrome. Але вдома в мене з ним якась біда. Уявіть собі, не можу через хром використовувати gmail. Бачу такі матюки:)))

Веб-сторінка, розташована за адресою https://www.google.com/accounts/ServiceLogin?service=mail&passive=true&rm=false&continue=https%3A%2F%2Fmail.google.com%2Fmail%2F%3Fhl%3Duk%26shva%3D1%26ui%3Dhtml%26zy%3Dl&bsv=llya694le36z&ss=1&scc=1&ltmpl=default&ltmplcache=2&hl=uk, спричинила забагато переадресацій. Цієї проблеми можна позбутись, видаливши свої файли cookie для цього сайту чи дозволивши файли cookie третьої сторони. Якщо проблема не зникає, можливо, вона пов'язана з конфігурацією сервера, а не з вашим комп'ютером.

Хтось знає чому йому зле?

Вчора в магазині не продали пиво... Тьотя спитала "роки вже є?". Постійно ношу паспорт, але вчора не переклала його в іншу сумку.. Цікаво, продавець з мене поприколювалась, чи як?

Кожен, хто каже на гімно "гівно" - вживає русизм:))